Пошук по сайту
Авторизация
|
|
Партизансько-п?дп?льний рух як чинник перемоги над г?тлер?вськими загарбниками |
|
Автор: Дмитро В?д?н??в,
доктор ?сторичних наук, професор, заступник директора з наукових питань
Укра?нського ?нституту нац?онально? пам’ят?
Партизансько-п?дп?льний рух як чинник перемоги над г?тлер?вськими загарбниками
30 жовтня 2001 р. Президентом Укра?ни був п?дписаний Указ ? 1020 «Про День партизансько? слави», зг?дно з яким 'з метою всенародного вшанування подвигу партизан?в ? п?дп?льник?в у пер?од Велико? В?тчизняно? в?йни 1941–1945 рок?в, ув?чнення ?х пам’ят?' було встановлено свято День партизансько? слави. З 2002 р. це свято щор?чно в?дзнача?ться на державному р?вн? 22 вересня.
Новим поштовхом для п?днесення його статусу ? важливим актом Укра?нсько? держави ?з «вшанування пам’ят? син?в ? дочок Укра?ни, як? боролися за свободу народу у пер?од Велико? В?тчизняно? в?йни 1941–1945 рок?в у лавах п?дп?льно-партизанського руху, ?х подвигу та жертовност?, виховання у молодого покол?ння шанобливого ставлення до ветеран?в в?йни» став Указ Президента Укра?ни ? 892/2007 'Про в?дзначення Дня партизансько? слави'. Указ, зокрема, визначив необх?дн?сть подальшого проведення науково-?сторичних, ?сторико-арх?вних досл?джень проблем ?стор?? партизанського руху в Укра?н?.
Згадан? под??, попри ?х хронолог?чну в?ддален?сть в?д нас, ? нин? виступають чинником формування сусп?льно-пол?тично? та ?дейно-духовно? сфери Укра?ни, не в останню чергу визначають громадську св?дом?сть. Вони нер?дко, хочемо ми того чи н?, стають таким же повноправним об’?ктом наукових та громадських дискус?й, як ? проблеми економ?ки, пол?тики, м?жнародного курсу Укра?ни тощо. Тому пр?оритетне завдання колективу ?нституту поляга? у забезпеченн? конструктивного п?дходу до анал?зу складних под?й минулого заради перетворення ?х у фактор творення модерно? укра?нсько? пол?тично? нац??, консол?дац?? сусп?льства навколо творення нашого сп?льного майбутнього.
Не випадково у виступ? Президента Укра?ни В?ктора Януковича на урочистих заходах з нагоди Дня Незалежност? Укра?ни (2010 р.) п?дкреслювалося, що «усп?х реформ, утвердження демократ?? неможлив? без усп?шного гуман?тарного розвитку. Ми повинн? говорити про так? чутлив? проблеми, як питання мови, ?сторичних особливостей розвитку рег?он?в, свободи мед?а». Глава держави наголосив на важливост? того, щоб Укра?на поступово перетворилася у державу, де ?сторико-культурне р?зноман?ття не ? перешкодою для того, 'щоб ус? в?дчували себе патр?отами сво?? держави в р?вн?й м?р?'.
Серед ключових под?й минулого Укра?ни, справд? святих понять нашо? ?сторично? пам’ят? була ? залиша?ться Велика В?тчизняна в?йна, та в ц?лому доля укра?нського народу у пер?од Друго? св?тово? в?йни. Перемога над нацизмом не т?льки врятувала укра?нський народ в?д знищення або рабства претендент?в на всесв?тн? панування, але й створила базов? для сучасного державотворення цив?л?зац?йн? чинники – соборн?сть етн?чних укра?нських земель у рамках ?дино? держави, закр?плен? у м?жнародно-правовому вим?р? кордони, членство в ООН, ?диний народ.
Кожна неупереджена людина, державницьки налаштована особа ма? усв?домлювати цю ?сторичну константу, в?ддавати належне тим м?льйонам наших предк?в, як? ратною звитягою створили передумови для ?снування суверенно?, територ?ально ц?л?сно? Укра?нсько? держави. Без шанобливого ставлення до Перемоги важко соб? уявити перебування Укра?ни у кол? ?вропейських народ?в – таких же жертв й борц?в з нацизмом, ?? пл?дн? стосунки ?з нашими сус?дами, пострадянськими державами, адже укра?нська земля рясно полита кров’ю вояк?в - представник?в багатьох народ?в тод?шнього СРСР.
Законом?рно, що Укра?нська держава на законодавчому р?вн? закр?пила сусп?льно-пол?тичну вагом?сть ушанування пам’ят? про Велику В?тчизняну в?йну, ухваливши у 2000 р. Закон Укра?ни «Про ув?чнення Перемоги у Велик?й В?тчизнян?й в?йн? 1941–1945 рок?в». Цей Закон прийнятий 'в?дзначаючи всесв?тньо-?сторичне значення Перемоги у Велик?й В?тчизнян?й в?йн? 1941-1945 рок?в, яка справила вир?шальний вплив на весь х?д Друго? св?тово? в?йни, виходячи з ?сторичних традиц?й Укра?нського народу збер?гати пам'ять про захисник?в В?тчизни, зважаючи на необх?дн?сть пост?йного п?клування про ветеран?в Велико? В?тчизняно? в?йни та жертв нацизму'. Закон наголошу?, що 'шанобливе ставлення до пам'ят? про Перемогу ? ветеран?в Велико? В?тчизняно? в?йни ? священним обов'язком держави ? громадян Укра?ни'.
Д?йсно, саме наш? предки зробили вир?шальний внесок в порятунок людства в?д знищення ? поневолення тими, хто претендував на св?тове володарювання. Адже на Сх?дному фронт? зазнали поразки 507 ?з 607 див?з?й агресор?в, знайшли могилу три чверт? живо? сили ? техн?ки г?тлер?всько? коал?ц??.
Одним з головних театр?в в?йськових д?й Друго? св?тово? в?йни була укра?нська земля. Близько 7 м?льйон?в вих?дц?в з Укра?ни стали до лав Д?ючо? Арм??, половина з них сплатила ц?ною власного життя за свободу ? майбутн? прийдешн?х покол?нь. Загалом в?йна ? терор окупант?в забрали у в?чн?сть 8–10 м?льйон?в мешканц?в Укра?ни, ?? матер?альн? збитки становили 40 в?дсотк?в в?д втрат СРСР. Укра?нську землю вкрили 280 концтабор?в, 180 табор?в для в?йськовополонених. Близько 2 млн. укра?нц?в потрапили до фашистського рабства.
До осен? 1943-го тут воювала майже половина радянських Збройних сил. В ?стор?ю Друго? св?тово? ув?йшли так? масштабн? операц??, як зв?льнення Донбасу, Битва за Дн?про ? зв?льнення Ки?ва, стратег?чн? наступальн? Корсунь-Шевченк?вська, Кримська, Льв?всько-Сандомирська, Яссько-Кишин?вська операц??, зв?льнення Закарпаття.
Але був ? ще один фронт Перемоги – партизансько-п?дп?льна боротьба на окупован?й агресорами територ?? Укра?ни, ?нших республ?к СРСР.
Орган?зац?я партизансько-п?дп?льного руху на початковому етап? в?йни супроводжувалася численними труднощами й великими жертвами. ?х можна було б уникнути, як би не серйозн? прорахунки передво?нного пер?оду, а також траг?чн? под?? 1930-х рок?в. Однак вже з середини 1942 р. партизансько-п?дп?льний рух став вагомим фактором збройного протиборства з агресором – вельми серйозним противником, адже добре в?дом? майстерн?сть антипартизанських операц?й, бузув?рство каральних акц?й та можливост? спецслужб ??? рейху.
Десятки тисяч озбро?них партизан Укра?ни завдавали дошкульних удар?в по тилах ворога, поставили п?д серйозну загрозу його комун?кац??, проводили масштабн? диверс?йн? кампан??. Противник н?с в?дчутн? втрати, але головне – п?драховано, що в ц?лому партизани СРСР в?двол?кли на себе до 50 розрахункових див?з?й агресор?в. У критичн? для фронту моменти ця сила могла стати переломною…
П?д час визволення Укра?ни у 1943–1944 рр. було налагоджено стратег?чну вза?мод?ю м?ж Д?ючою арм??ю та партизанськими силами, як? посилили удари по комун?кац?ях ворога, захоплювали переправи, тримали у напруз? тил ворога.
Св?дченням зростання в?йськового мистецтва партизан стали тисячок?лометров? рейди по тилах противника. Важко п?драхувати, ск?льки людей врятували народн? месники в?д насильства й депортац?й на територ?? «партизанських кра?в» – самост?йно визволених й утриманих партизанами рег?он?в Укра?ни.
Пл?дно працювала партизанська розв?дка. На баз? партизанських загон?в ? з’?днань ефективно д?яли десятки оперативних груп радянських спецслужб. Частина партизан Укра?ни взяла активну участь у визволенн? в?д нацизму слов'янських народ?в, на основ? укра?нських партизанських загон?в та опергруп створювалися ц?л? партизанськ? бригади у державах Сх?дно? ?вропи.
Враховуючи масштаб партизанства, широку соц?альну базу його п?дтримки та бойовий ефект в?д удар?в арм?? партизан Укра?ни, сучасники можуть упевнено вважати в?йну на окупован?й територ?? неабияким чинником розгрому агресор?в, яскравим прикладом патр?отизму, волелюбност? укра?нського народу
Доводиться визнати, що у радянськ? часи минуле партизанства стало ледве не найб?льш ?деал?зованою, лакованою стор?нкою Велико? В?тчизняно? в?йни. Чимало з арх?вно-документально? спадщини опинилося у сумнозв?сних спецхранах.
Нема де правди д?ти. На певн? аспекти партизансько-п?дп?льного руху взагал? поширилося повне ?деолог?зоване табу. Серед них – прорахунки в орган?зац?? партизанства, проблема стосунк?в партизан з м?сцевим населенням та укра?нським антикомун?стичним повстанством, прояви зрадництва, г?пертрофоване подання рол? правлячо? парт?? та спецслужб в орган?зац?? партизанства, статистичн? приписки у визначенн? чисельност? партизан та ?х бойових результат?в тощо. Все це обумовило ?нформац?йний шок у сусп?льств?, пов'язаний ?з зняттям ?деолог?чних забобон?в, в?дкриттям ран?ше недоступних масив?в першоджерел, поширенням ?дейно-методолог?чного плюрал?зму у сусп?льств? та науц?, розвитком м?жнародних зв’язк?в науковц?в.
Однак введення до наукового об?гу ран?ше закритих або «?деолог?чно незручних» матер?ал?в, критичне використання серйозних доробк?в заруб?жно? ?стор?ограф?? з проблеми, застосування нов?тн?х метод?в науково-?сторичних досл?джень не мають призвести до ?гнорування очевидних макро?сторичних обставин.
Не припустимо, щоб таке масштабне й стратег?чно значуще явище як партизансько-п?дп?льний рух, при вс?х прикрих аспектах його буття, зводилося у сусп?льн?й св?домост? до простецьких й принизливих штамп?в. Не може кимось висмикнуте фото Сидора Ковпака, який танцю? на п?дпитку, стати справжн?м символом народного опору найстрашн?шому в ?стор?? людства агресора.
За умов конституц?йно закр?пленого ?деолог?чного плюрал?зму, певних ?сторико-культурних в?дм?нностей м?ж рег?онами Укра?ни, саме вдячна ?сторична пам'ять про перемогу над нацизмом, визволення Укра?ни в?д н?мецько-фашистських окупант?в, на сьогодн? виступа? пров?дним важелем ?сторично? пам’ят? як ?нструменту формування укра?нсько? пол?тично? нац??, консол?дованого сусп?льства й соборно? держави.
Введення до наукового об?гу ран?ш закритих або ?деолог?чно незручних матер?ал?в, критичне використання серйозних доробк?в заруб?жно? ?стор?ограф?? проблеми, застосування нов?тн?х метод?в науково-?сторичних досл?джень не мають призвести до ?гнорування очевидних макро?сторичних обставин.
Серед проблемних, дискус?йних вузл?в ?стор?? партизанського руху – питання про сп?вв?дношення народно? вол? до опору агресорам й рол? держави в орган?зац?? партизансько-п?дп?льно? боротьби. Склада?ться враження, що окрем? сучасн? автори за головну мету звернення до теми партизанства обирають доведення «штучного характеру» боротьби у тилу ворога, яку мовляв, насаджували проти вол? населення стал?нськ? спецслужби й парт?йн? органи. Значних зусиль доклада?ться до утвердження думки про примусовий характер партизанства, протиставлення держави й народ?в СРСР. Дума?ться, що так? прац? в к?нцевому випадку спрямован? не ст?льки на поглиблене вивчення ?стор?? партизанства, ск?льки на доведення ?деолог?зовано? тези про 'чужу' для укра?нського народу в?йну, 'зм?ну одн??? окупац?? ?ншою', ? врешт? - дискредитац?ю загальнонародного опору на фронт?, за смугою фронту, трудово? звитяги у тилу.
?мов?рно, головний стимул цих зусиль, що розгортаються на фон? демагог?чних заклик?в до «усунення комплексу меншовартост? малороса» – не в здобутт? ?стини, а в спроб? позбавити св?дом?сть укра?нського народу одного ?з 'олтарних камен?в' - гордост? за вир?шальний внесок у Перемогу над найб?льш страшним агресором в ?стор?? людства. Перемогу, нагада?мо, яка досягнута нами сп?льно з ?ншим народами СРСР та Об’?днаними Нац?ями, що взагал? прир?ка? нас на викреслення ?з контексту арх?важливих под?й св?тово? ?стор??.
Справд?, держави та ?? спец?альн? служби виступали орган?заторами зафронтово? боротьби. Тим, хто зна? ?стор?ю св?тового партизанства, в?домо, що звернення держави до орган?зац?? партизанських д?й ? ефективним способом протистояння агресору за умов скрутного становища на основних фронтах (що ? мало м?сце в умовах катастроф?чних поразок Червоно? Арм?? у 1941–1942 рр., окупац?? вс??? територ?? Укра?ни).
Б?льше того, труднощ? початкового етапу партизанського руху якраз ? обумовила стратег?чна помилка во?нно-пол?тичного кер?вництва СРСР ?з згортання попередньо? п?дготовки до партизансько? в?йни. Ще з 1925 р. розгорта?ться мережа спецшк?л, що готували командир?в партизанських загон?в, радист?в, п?дривник?в (серед випускник?в – десяток майбутн?х командир?в уславлених партизанських загон?в). П’ять спецшк?л Укра?нського в?йськового округу навчили 80 диверс?йно-орган?заторських груп (600 профес?онал?в), здатних д?яти в тилу супротивника. У зах?дних рег?онах ос?ли на проживання орган?затори п?дп?льних груп, як? опанували для прикриття цив?льними ремеслами. Були створен? передов? зразки м?нно-вибухово? техн?ки, що в?дм?нно зарекомендували себе п?д час громадянсько? в?йни в ?спан??.
В укра?нських л?сах заклали 73 бази ? сховища для "п’ято? колони" на особливий пер?од. Однак з 1934 року в СРСР узяла гору доктрина "наступально? в?йни малою кров'ю на чуж?й територ??", ? як насл?док – програму п?дготовки до в?йни в тилу посп?шно згорнули, бази л?кв?дували, знищили нав?ть навчальн? пос?бники.
У роки "Великого терору" чимало "проф?" репресували, уц?л?в один ?х в?дсоток! Припинили навчання арм?йських командир?в аз?в партизанства. Згада?мо, що усього в 1941 р. в оточення потрапило 16 радянських арм?й. Як би ц? в?йська приступили до масштабно? партизансько? в?йни, бо?, напевно, не йшли б у десятках метр?в в?д Волги. У пер?од в?йни в Укра?н?, писав легендарний "головний диверсант Червоно? Арм??" ?лля Старинов, не загинуло жодне партизанське формування п?д кер?вництвом "профес?йних партизан?в". На жаль, до початку фашистсько? агрес?? в СРСР нав?ть не було налагоджено виробництво компактних рац?й для партизансько-п?дп?льних формувань. Волюнтаризм у ставленн? до "мало? в?йни" згодом коштував велико? кров?.
Поза сумн?вом – передво?нна пол?тика стал?н?зму забезпечила окупантам чимало добров?льних пом?чник?в. В чимал?й м?р? сп?вроб?тництво частини радянських громадян ?з окупантами було викликано репресивною пол?тикою радянсько? влади у 1920-1930-х рр., жорсткими методами розбудови ново? соц?ально-економ?чно? модел? “моб?л?зац?йного” або 'казарменого' соц?ал?зму того пер?оду. Нав?ть ?сторики КДБ СРСР, досл?джуючи крим?нальн? справи на засуджених ос?б ц??? категор?? доходили висновку, що майже 80 % засуджених за участь у карально-репресивних формуваннях радянських громадян перейшли на сторону ворога з певних пол?тичних м?ркувань, через прагнення помститися за утиски у передво?нному стал?нському СРСР. Так, «вороже ставлення до радянського державного й сусп?льного ладу» становило мотиви переходу на сторону ворога в 44 % випадк?в, 'незгода з пол?тичним режимом в СРСР' - 13 %, 'буржуазно-нац?онал?стичн? погляди' - 10 % (у Зах?дн?й Укра?н? - чверть випадк?в), 'знев?ра у перемогу' - 11 %.
П?д час окупац?? до сво?х господарств повернулося близько 20 тис. “розкуркулених” заможних селян, котр? створили (за визнанням орган?в НКДБ) значну к?льк?сть груп для в?дновлення сво?х майнових прав та сп?впрацювали з окупантами, мстилися за кривди радянсько? влади. Наприклад, у Микола?вськ?й област? група заможного селянина Б. 'Месники' видала окупантам понад 20 партизан ? член?в компарт??, частина член?в групи стала агентами г?тлер?вських каральних орган?в. Там саме 'Ком?тет репресованих й скривджених' (десятки колишн?х 'куркул?в') сп?впрацював з окупантами, за ?х наводкою г?тлер?вц? стратили понад 20 громадян.
Однак усталена в ?сторичн?й науц? цифра у 1,5 млн. радянських громадян, що сп?впрацювали з окупантами, разюче контрасту? ?з т??ю часткою народ?в, як? встали на захист Батьк?вщини (у д?ючий арм?? билося понад 6 млн. укра?нц?в й вих?дц?в лише з Укра?ни).
Окремо варто торкнутися проблеми чисельност? партизан Укра?ни. До ц?кавого висновку прийшов, до реч?, в?домий радянський досл?дник партизансько? боротьби полковник КДБ В. Боярський: до 20 % населення в?зьмуть участь у боротьб? проти окупант?в, до 10 % – стануть колаборантами, а 70 % займуть пасивно-вич?кувальну позиц?ю.
Вже п?сля в?йни М. Хрущов назвав цифру в 220 тис. партизан Укра?ни, надал? канон?зовану. М?ж тим, реальна чисельн?сть активних партизан ? не може бути величезною, з огляду на природн? умови Укра?ни та властиву вс?м партизанам й ?дино прийнятну для них тактику д?й малими групами («мало? в?йни»). За перш? три м?сяц? в?йни органи держбезпеки залишили на окупован?й територ?? 314 партизанських загон?в ? груп (11249 учасник?в) ? 69 диверс?йних груп (800 ос?б). П?сля створення в липн? 1942-го Укра?нського штабу партизанського руху Четверте управл?ння НКВС УРСР передало йому 1017 партизанських загон?в (25 тисяч чолов?к); у березн? 1943 р. ЦШПР допов?дав Й.Стал?ну, що в Укра?н? партизанять 12631 ос?б, плюс (оц?ночно) до 50 тис. у загонах, з якими втрачений зв'язок.
Сили партизан зростали нав?ть у скрутний для СРСР час. Якщо С. Ковпак у вересн? 1941 р. п?шов у л?с з 4 соратниками, то вже у 1942 р. його заг?н вда?ться до зухвалих рейд?в по тилах ворога, а вл?тку 1943 р., перед знаменитим Карпатським рейдом, Сумське партизанське з’?днання дор?внювало майже 2 тис. б?йц?в.
Нагада?мо, що за оц?нками спец?ал?ст?в з партизансько? й контрпартизансько? боротьби, один партизан прикову? до 10 солдат в?йськово-пол?цейських сил противника. До 50 розрахункових див?з?й Н?меччини та ?? союзник?в, як? в?дтягнули на себе партизани СРСР, у критичн? моменти на фронтах могли принести перемогу агресору. Вважа?ться, що за весь пер?од в?йни партизани Укра?ни в?двол?кли на себе понад 780 тис. вояк?в арм?? та допом?жних формувань Н?меччини та ?? союзник?в.
Зараз перед ?сториками сто?ть вельми непросте, але необх?дне завдання ретельного арх?вного пошуку, застосування нов?тн?х методик досл?дження для з’ясування хай ор??нтовно?, але позбавлено? оф?ц?озних приписок статистики партизанства.
Для належно? оц?нки вагомост? партизансько? боротьби, розвитку во?нно-?сторичних студ?й у царин? ?стор?? Велико? В?тчизняно? в?йни актуальною ? проблема розвитку в?йськового та спец?ального мистецтва партизансько-п?дп?льного руху.
Передовс?м, науковцям доц?льно об’?ктивно оц?нити серйозн? труднощ? початкового етапу (1941–1942 рр.) розгортання партизанського руху. Нав?ть у червн?-липн? 1942-го з перекинених на окуповану територ?ю 216 партизанських загон?в ? орган?заторських груп, 394 окремих розв?дник?в ? диверсант?в залишилося менш чверт?.
До 30 травня 1942 р. поточне кер?вництво партизанськими силами Укра?ни зд?йснювало 4-е Управл?ння НКВС УРСР, в?дколи постановою Держком?тету оборони при Ставц? Верховного головнокомандувача створю?ться Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР), а при В?йськов?й рад? П?вденно-зах?дного напрямку – Укра?нський ШПР. Сам? ж прац?вники спецорган?в зосередилися на формуванн? й виведенн? в тил ворога оперативних груп, загон?в та розв?дувальних резидентур. Загалом в Укра?н? у в?йну д?яло до 95 таких формувань. 4-т? п?дрозд?ли НКВС-НКДБ переор??нтовуються винятково на агентурно-оперативну роботу, у тому числ? на контррозв?дувальний захист партизанських формувань.
В 1943 р. вдалося налагодити як?сну ? всеб?чну п?дготовку (3–4 м?сяц? зам?сть 3-4 тижн?в) командир?в партизанських загон?в ? спецгруп. У партизанськ? школи стали зараховувати бойових оф?цер?в, командир?в з вищою ?нженерною осв?тою. В Укра?н? “л?сов? академ??” випустили 5 тис. диверсант?в, здатних з асортименту аптек ? фотомагазин?в улаштувати 'фейрверк' загарбникам. Це одразу позначилося на результатах. Половина убитих солдат?в ? три чверт? знищено? техн?ки супротивника за л?н??ю фронту - робота народних месник?в. При зд?йсненн? диверс?й партизанськ? втрати склали не б?льш 5 % ?х загальних. При цьому шкоди ворогу наносила кожна четверта м?на, встановлена партизанами, тод? як в арм?йських сапер?в на один п?дбитий танк приходилося чотири тисяч?. За 10 м?сяц?в 1943-1944 рр. т?льки Черниг?всько-Волинське з’?днання пустило п?д ук?с 500 ешелон?в, втративши лише 15 чолов?к.
Щоправда, оф?ц?озна ?стор?ограф?я п?сляво?нних час?в ретельно обминала "незручн?" стор?нки партизансько? в?йни, заразом ? штучно зб?льшивши реальну к?льк?сть народних месник?в в Укра?н? в три рази. В ус? п?дручники ?стор?? вв?йшли диверс?йн? операц?? "Концерт" ? "Рейкова в?йна", суть яких полягала у масовому п?дрив? зал?зничних рейок п?д час битви на Курськ?й дуз? ? наступально? операц?? 1944-го в Б?лорус?? ("Баграт?он"). 120 тисяч партизан?в в?д Карел?? до Дн?пра зд?йснили величезну к?льк?сть п?дрив?в. ? т?льки через десятил?ття заступник начальника УШПР по диверс?ях полковник, професор ?. Старинов аргументовано дов?в – реального збитку противнику ц? кампан?? майже не нанесли, вантажопот?к вермахту зменшився незначно, п?дриви на другорядних маг?стралях призвели до розпилення сил ? марно? витрати вибух?вки. У той час, як наказ Верховного вимагав знищувати мости, в?адуки, рухомий склад, стр?лки, станц?йн? спорудження, партизани кинулися рвати легко в?дновлюван? рейки. Резонно розсудивши, що наступаючим комун?кац?? куди потр?бн?ше, н?мц? не заважали ? сам? розбирали полотно, вивозячи метал у печ? Круппа. Справд? грамотно спрацювали т?льки партизани, тимчасово вив?вши з ладу зал?зничн? вузли Сарн, Здолбунова, Ковеля - н?мц? недоодержали 129 ешелон?в.
Проте в?йськова майстерн?сть партизан зростала. ? вищим ?? проявом стали тривал? рейди по зайнят?й ворогом територ??, у ход? яких проходили сотн? бо?в з арм?йськими й каральними частинами, знищувалися штаби, склади, комун?кац??, нафтопромисли. Ц? рейди стали вищим досягненням в?йськового мистецтва партизан. З 1 лютого до 6 кв?тня 1943 р. 2800 б?йц?в партизанського з’?днання М. Наумова на санях ? верхи зд?йснило нечуваний 2400-километровий рейд по степових (!) ? л?состепових районах Сумсько?, Полтавсько?, К?ровградсько?, Одесько?, В?нницько? ? Житомирсько? областей. Пересуваючись ночами, вони громили залоги окупант?в, ? наробили пан?ки, з'явившись зненацька в район? ставки Г?тлера "Вервольф" п?д В?нницею.
Згада?мо ? Карпатський рейд Сидора Ковпака 1943 року (2 тис. км за 4 м?сяц?), Льв?всько-Варшавський Петра Вершигори в с?чн?-липн? 1944-го, три кавалер?йських рейди 1943-1944 рок?в по Правобережн?й ? Зах?дн?й Укра?н? М. Наумова (10 тис. км ?з 300 боями). Т?льки в Ки?вськ?й наступальн?й операц?? в?йська в?дчули п?дтримку 17 тис. народних месник?в, котр? захопили й утримували 25 переправ.
Зрозум?ло, що критичного анал?зу потребу? ? статистика бойових усп?х?в партизан. Однак проведене ще п?д час в?йни сп?вставлення допов?дей партизан про диверс?? на зал?зницях та в?дпов?дних н?мецьких документ?в довело, що в ц?лому ц? дан? сп?впадають.
Партизанськ? формування стали головною базою для розгортання спец?ально? д?яльност? за л?н??ю фронту. Основним знаряддям оперативно-бойово? роботи орган?в держбезпеки стали спец?альн? зафронтов? формування (загони, групи, резидентури) 4-го Управл?ння НКВС-НКДБ, як? д?яли, переважно, ?з баз партизан. Спецназ в?в розв?дку, викривав ворожу агентуру, вчиняв диверс??, теракти проти командного складу й адм?н?страц?? окупант?в.
В?дпов?дно до наказу народного ком?сара оборони СРСР ? 00189 в?д 5 вересня 1942 р. запроваджуються посади заступник?в командир?в партизанських загон?в з розв?дки ? для ?х зам?щення направляються за л?н?ю фронту 367 ос?б, переважно оперпрац?вник?в НКВС.
Значно зросла ефективн?сть партизансько? розв?дки з л?та 1943 р. внасл?док закр?плення за з‘?днаннями та загонами оперативних груп НКВС-НКДБ УРСР. Квал?ф?кованими розв?дниками п?дсилили розв?дв?дд?л УШПР. Досить сказати, що розв?дниця “Аня” ?з з’?днання Шанг?на влаштувалася секретарем генерал-губернатора дистрикту 'Галичина' Вехтера, особисто контактувала й збирала конф?денц?йну ?нформац?ю в?д ?нших високих чиновник?в окупац?йно? адм?н?страц??. Важлив?сть добуто? нею ?нформац?? важко переоц?нити. З жовтня 1942 до кв?тня 1943 рр. п?дпорядкован? УШПР з'?днання та загони здобули до 800 ц?нних розв?дувальних даних.
Результативн?стю в?дзначилися зафронтов? формування НКДБ УРСР “Переможц?” Д. Медвед?ва, 'Ун?тарц?' В. Хондожко, „Дружба' М. Онищука, 'Розгром' Г. Бурлаченка, 'Волинц?' П. Форманчука ? багато ?нших.
Мабуть, найб?льш в?дома звитяга загону особливого призначення "Переможц?" п?д командуванням Героя Радянського Союзу полковника Дмитра Медвед?ва. До березня 1944-го його п?длегл? витримали 92 бо?в з ел?тними частинами противника (у тому числ? Берл?нськими пол?цейськими полками, а також сумно в?домо? по придушенню Варшавського повстання 1944-го бригадою СС Дерливангера), знищили понад 2 тис. в?йськовослужбовц?в г?тлер?вц?в ? 6 тис. б?йц?в його допом?жних формувань, п?д?рвали 81 ешелон з живою силою ? техн?кою. Ними ж були здобут? вельми ц?нн? дан? про п?дготовку деблокади арм?? Паулюса п?д Стал?нградом, перекидання резерв?в вермахту з ?вропи ? П?вн?чно? Африки, наступ на Курськ?й дуз?, розробц? "дива-збро?" – крилатих ракет "Фау".
Щоб рель?фн?ше представити реальну в?ддачу зафронтово? роботи, приведемо так? дан?: з початку 1944 року ? до к?нця в?йни б?йцями спец?альних зафронтових п?дрозд?л?в республ?канського НКДБ було знищено або виведене з ладу 22,5 тисяч? г?тлер?вц?в, узято в полон до 10 тисяч, висаджено 20 в?йськових п?дпри?мств, 18 склад?в, 9 бронепо?зд?в, 207 в?йськових ешелон?в, 110 мост?в, знищено понад 106 танк?в ? 675 автомашин.
Вагомим досягненням стали велик? “партизанськ? кра?” – на Р?вненщин? в 10 тис. кв. км ?з населенням в 300 тисяч, у квадрат? Олевск-Овруч-Мозир-Тур?в - 14 адм?нрайон?в з 200 тисячами жител?в. Тут створюються органи самоуправл?ння, налагоджу?ться господарство (аж до м?сцево? промисловост?), в?дкриваються школи, виходять газети.
Для розум?ння велич? й м?жнародного значення Перемоги, сутт?вого внеску до не? «партизансько? арм??» Укра?ни важливе значення ма? досл?дження участ? партизанських формувань УРСР у визволенн? народ?в Сх?дно? ?вропи в?д г?тлер?всько? невол?. ?нтереси забезпечення стратег?чного наступу Червоно? Арм?? обумовили надання навесн? 1944 р. завдання 28 опергрупам, що д?яли на територ?? УРСР, передислокуватися на зах?д для розв?дувально-п?дривно? роботи в тилу противника. Згодом, на прохання командування 1-го Укра?нського фронту, опергрупи зосереджують зусилля на диверс?йних акц?ях. Лише з липня 1944 до с?чня 1945 р. спецформуваннями було зд?йснено в Польщ? 114 п?дрив?в зал?зничних мост?в та 5 в?йськово-промислових об’?кт?в. На баз? окремих опергруп за рахунок поповнення патр?отами-антифашистами кра?н Сх?дно? ?вропи виростали сильн? партизанськ? бригади, як? виявилися спроможними до результативних бойових д?й. Так, в жовтн? 1944 р. бригада, утворена на баз? опергрупи НКДБ УРСР “Мисливц?”, упродовж 2 д?б сп?льно з в?йськами утримувала стратег?чний перевал Бескид до п?дходу основних сил 4-го Укра?нського фронту.
Частину сил спец?ального призначення НКДБ УРСР – 53 опергрупи (780 б?йц?в), а також 759 агент?в-одинак?в - згодом вивели на терени Польщ?, Словаччини, Чех??, де вони допомагали патр?отичним силам боротися проти окупант?в. Молодий оф?цер НКДБ УРСР Микола Радул в?дзначився як командир багатонац?онально? партизансько? бригади на територ?? Чехословаччини. В?дчутних удар?в ворогу завдавало формування Олександра Святогорова, нагородженого орденами кра?н Сх?дно? ?вропи.
До переможного року т?льки в Чехословаччин? д?яли 21 партизанська бригада ? 13 окремих загон?в, створених органами держбезпеки та партизанами Укра?ни. У Празькому повстанн? травня 1945-го взяло участь 10 укра?нських опергрупп – “Шквал”, 'Ураган', 'Вперед' та ?нш?. Завдяки ?м Генштаб Червоно? Арм?? мав правдив? в?домост? про переб?г повстання в р?зних м?стах Чехословаччини. Нав?ть 9 травня опергрупи продовжували бо? з г?тлер?вцями, як? не склали зброю.
Серед таких, що активно досл?джу?ться й дискуту?ться в останн? роки варто виокремити проблему стосунк?в радянських партизан й укра?нських повстанц?в (УПА та ?нш? нерадянськ? озбро?н? формування на окупован?й територ??).
Збройн? сутички м?ж повстанцями та радянським партизанами починаються з 1943 р., коли достатньо велик? з’?днання останн?х починають рейди або передислокац?ю з територ?? сум?жних район?в Б?лорус? та Рос?йсько? Федерац?? до укра?нського Пол?сся. 21 с?чня 1943 р. заф?ксовано перший великий б?й м?ж нац?онал?стичним загоном ?м. Богуна та б?йцями партизанського з‘?днання С. Ковпака б?ля с. Владинополь Любомльського району Волинсько? област?. У зв?тах партизанських командир?в зазначалося, що при ?х наближенн? до контрольовано? повстанцями територ?? останн? не вагаючись вступають у б?й. За св?дченням колишнього командувача УНС О. Луцького, саме наближення рейду С. Ковпака до Прикарпаття у червн? 1943 р. стало причиною вказ?вки Р. Шухевича про формування там самооборони та ?? сутичок ?з партизанами.
Особливого розмаху протиборство набува? п?сля переходу на терен “колиски” УПА великих партизанських з‘?днань. Лише у жовтн?-листопад? 1943 р. в?дбулося 54 бо? УПА з червоними партизанами. Як пов?домляли партизанськ? командири (вересень 1943 р.), особливу активн?сть повстанц? виявляли у знищенн? радянських розв?дувально-диверс?йних груп.
Бойов? сутички були вкрай жорсткими. Як ?шлося у записц? щодо агентурно? розв?дки УПА партизанського з‘?днання ?. Шитова (3 серпня 1943 р.), учасники бо?в проти повстанц?в ?з числа досв?дчених партизан, „котр? були у десятках бо?в, кажуть, що вони вперше вели такий запеклий б?й з такими нахабами, як? сунуть на 'ура” на станков? кулемети'. У бойов? д?? втягуються значн? сили повстанц?в. Так, наприк?нц? вересня командувач УПА 'П?вн?ч' Д. Клячк?вський пров?в нараду з планування удару з'?днаннями УПА “Тур?в' ? 'Заграва' по партизанському формуванню О. Федорова. Нав?ть вл?тку 1944 р. УПА мала бойов? можливост? заблокувати спроби Укра?нського штабу партизанського руху (УШПР), вивести до Галичини 17-тисячне партизанське з'?днання.
Отже, протиборство м?ж партизанами й повстанцями носило св?домий, ц?леспрямований та запеклий характер, набуло рис братовбивчого конфл?кту м?ж укра?нцями. Об’?ктивно таке протистояння було на руку агресорам. Причини його сл?д шукати у тягар? дово?нних репрес?й та зловживань влади, як? поширили антирадянськ? настро? серед мешканц?в Зах?дно? Укра?ни, переход? повстанських формувань п?д пол?тичний контроль ОУН (Б) (як зазнача?ться у висновках робочо? групи ?сторик?в при Урядов?й ком?с?? з вивчення д?яльност? ОУН та УПА, «на вс?х етапах ?снування УПА головним ворогом укра?нських нац?онал?ст?в була радянська влада з ус?ма ?? пол?тичними та силовими структурами»), непримиренному ставленн? комун?стично? влади до будь-яких нац?онал?стичних рух?в або альтернативних во?нно-пол?тичних сил.
Водночас, з погляду в?дновлення ?сторично? справедливост?, ?нтерес?в подолання конфронтац?йних момент?в сп?льно? ?стор?? важливо не забувати, що зг?дно п.16 ст. 6 Закону Укра?ни “Про статус ветеран?в в?йни, гарант?? ?х соц?ального захисту”, вояки УПА, що брали участь у бойових д?ях проти нацист?в, не ско?ли в?йськових злочин?в ? реаб?л?тован? в?дпов?дно до чинного законодавства, визнаються учасниками бойових д?й. Серйозний характер бойових д?й УПА, св?дчать документи УШПР, неодноразово в?дзначався ? радянською партизанською розв?дкою.
Водночас, доводиться констатувати, що во?нно-пол?тичн? пр?оритети кер?вництва ОУН (Б) з 1944 р. призвели до використання частини бойових та спец?альних можливостей УПА та озбро?ного п?дп?лля на користь агресор?в, що об’?ктивно перешкоджало розгрому противника та д?яльност? партизанського руху зокрема.
Як насл?док поглиблення конфронтац??, у серпн? 1944 р. Пол?тбюро ЦК КП(б) У ухвалило р?шення передати партизанську див?з?ю ?м. С. Ковпака у розпорядження НКВС „для проходження подальшо? служби, використавши ?? в першу чергу для якнайшвидшо? л?кв?дац?? нац?онал?стичних банд”. Створюються ? спец?ал?зован? на розв?дувально-п?дривн?й д?яльност? проти нац?онал?ст?в п?дрозд?ли, наприклад, 7 та 12-й батальйони з‘?днання О. Сабурова (Л. Бер?я змушений був ?нформувати висок? ?нстанц?? про мародерство й насильство по в?дношенню до цив?льного населення з боку цих п?дрозд?л?в). Це також посилювало братовбивчий характер конфл?кту, покладало на партизан не властив? ?м карально-пол?цейськ? функц??.
Однак неупереджен? сучасники не можуть не згадувати ? про спроби порозум?ння м?ж партизанами й селянською за сво?м складом УПА. В?дом?, зокрема, переговори м?ж командирами партизанських формувань Сабуровим, Бринським та ?ншими про сп?льн? д?? проти г?тлер?вц?в, консультац??, як? вели з повстанцями сп?вроб?тники радянських спецслужб, як? д?яли з позиц?й партизанських загон?в. За словами секретаря Р?вненського п?дп?льного обкому парт?? В. Бегми, «окрем? командири партизанських загон?в стали на шлях переговор?в» з польовими командирами УПА ? 'нав?ть заключали з ними договори про нейтрал?тет'. Так? факти зайвий раз св?дчать, що укра?нський народ чудово усв?домлював смертельну небезпеку, яку н?с нацизм, розум?ння необх?дност? творення ?диного фронту боротьби з окупантами. Прикро, але ?нтереси 'велико? пол?тики' та безкомпром?сного протистояння ?деолог?й взяли гору над ?нтересами вигнання сп?льного ворогу.
Не можна обходити мовчанкою документально заф?ксовану проблему правопорушень з боку «червоних» партизан по в?дношенню до цив?льного населення на окупован?й територ??, з якими (у м?р? зафронтових можливостей) намагалися боротися партизанськ? командири та сп?вроб?тники контррозв?дки. Так, лише по з’?днанню С. Ковпака трич? видавалися накази ?з забороною мародерства, вживалися сувор? дисципл?нарн? та каральн? заходи. Водночас не варто забувати ? про створення н?мцями, майстрами антипартизансько? боротьби, лже-партизанських загон?в, котр?, зокрема, дискредитували партизан безчинствами над мирним населенням.
В ц?лому на бойовому рахунку партизан Укра?ни 465 тис. виведених ?з ладу солдат?в ? оф?цер?в, 1,5 тис. одиниць бронетехн?ки, 211 л?так?в, майже 5 тис. ешелон?в противника.
На жаль, у п?сляво?нний пер?од в СРСР, який мав величезний досв?д орган?зац?? “мало? в?йни” з нацистськими окупантами, розробка специф?чних форм збройно? боротьби та спец?альних операц?й стала справою окремих науковц?в-ентуз?аст?в КДБ та в?йськово? розв?дки, б?льш?сть з яких мала сол?дний досв?д зафронтово? д?яльност? п?д час Велико? В?тчизняно? в?йни.
Повчальний досв?д партизансько? боротьби доби Велико? В?тчизняно? в?йни заслугову? на вивчення й творче використання в ?нтересах п?дготовки в?йськових формувань Укра?ни до д?й в особливий пер?од. Звитяга попередник?в ма? пропагуватися ? з метою профес?йного та патр?отичного виховання ново? генерац?? захисник?в В?тчизни. Ма?мо на уваз? не т?льки людей у погонах. 1 вересня цього року Президент Укра?ни, в?дв?давши День знань у школ?, п?дкреслив: «?стор?я минуло? в?йни да? багато урок?в. Перш за все, йдеться про патр?отичне виховання молод?, яке сьогодн? ма? величезне значення». Глава держави висловив переконання, що кожен громадянин нашо? кра?ни ма? усв?домлювати – в?д нього у тому числ? залежить безпека нашо? держави. В. Янукович зазначив: ми повинн? вм?ти себе захистити, тому виховання молод? ? сьогодн? таким важливим, '?стор?я - це той предмет, якого не повинн? торкатися пол?тики. ?? пишуть ?сторики, вчен?. ?стор?я - це те, на чому треба виховувати покол?ння'*.
*http://www.president.gov.ua/news/17981.html
|
 |
|
